ПРАВА ДІТЕЙ: ЗАКОН ВСТАНОВЛЮЄ – СУД ЗАХИЩАЄ

   Відповідно до законодавства батьки й особи, які їх замінюють, повинні виховувати дітей, турбуватися про їх фізичний розвиток та навчання. В обов’язки батьків також входить турбота про утримання дітей (ст. 180 Сімейного кодексу України), про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України), а також захист їх прав та інтересів. Цей захист здійснюється батьками у всіх закладах, у тому числі і в суді, без спеціальних на те повноважень (ст. 154 СК України). Для виконання цих завдань вони наділяються низкою прав, і перш за все правом на особисте виховання своєї дитини (ч. 1 ст. 151 СК України). Причому закон надає обом батькам рівні обов’язки стосовно своїх дітей; всі питання, які стосуються виховання дитини, вирішуються ними спільно (ч. 1 ст. 157 СК України). Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

   Невиконання батьківських обов’язків чи зловживання батьківськими правами, яке потягнуло за собою завдання шкоди неповнолітнім, є протиправною винною поведінкою. Вона й обумовлює цивільно-правову відповідальність батьків.

   Що стосується неправомірної поведінки з боку дітей, злочинність неповнолітніх постійно привертає до себе увагу. На сьогодні це зумовлено тим, що неповнолітні становлять одну з найбільш кримінально уражених верств населення. За сучасних умов розвитку суспільства визнається, що для неповнолітніх злочинців недостатнім є застосування лише медико-педагогічних заходів. У певних випадках держава змушена притягувати їх до відповідальності.

   Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років. Лише за деякі злочини, спеціально вказані в законі (ч. 2 ст. 22 ККУ), кримінальна відповідальність може настати з 14 років, зокрема: умисне вбивство, умисне тяжке та середньої тяжкості тілесне ушкодження, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство та інші.

   Чинний Кримінальний кодекс України виділяє окрему систему покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину. Згідно зі статтею 98 Кримінального кодексу України це: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк. При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім загальних засад призначення покарання, обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

   Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного порушення 16-річного віку. До осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративне правопорушення, застосовуються заходи впливу: зобов’язання публічно попросити вибачення в потерпілого, попередження, догана або сувора догана, передача неповнолітнього під нагляд батькам чи педагогічного, трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. 

   У випадку вчинення особами віком 16-18 років  наступних правопорушень, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах: незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збути в невеликих розмірах; дрібне розкрадання державного або колективного майна; порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів; керування транспортними засобами в стані сп’яніння; дрібне хуліганство; поширювання неправдивих чуток; злісна непокора розпорядженню або вимозі працівника міліції чи їх образа; порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж вогнeпальної, холодної або пневматичної зброї.

   Щодо цивільної відповідальності, яка переважно зводиться до компенсації завданих збитків і носить майновий характер, малолітні особи, тобто діти віком до 14 років, не відповідають за заподіяну шкоду. Згідно зі ст. 1178 ЦК України відповідальність несуть їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, навчальні, виховні та інші заклади, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини.

   Неповнолітні особи віком 14-18 років, самостійно відповідають за невиконання договору, укладеного ним самостійно, а також за згодою батьків. Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки.

   З нагоди Дня захисту дітей, Чернігівський апеляційний суд проаналізував дані щодо розгляду місцевими судами загальної юрисдикції справ за участю дітей.

   Зокрема, у 2019 році місцевими судами було розглянуто:

• справ щодо встановлення батьківства – 48 , із них 34 – із задоволенням позову;
• справ щодо надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України – 16, із них 12 – із задоволенням позову;
• справ про злочини проти власності – 20. Із них 5 було скоєно особами від 14 до 16 років, 15 – особами від 16 до 18 років, 11 із них було скоєно учнями ліцею, школи, коледжу, 3 – студентами навчального закладу, та 6 із них групою осіб. У 2 випадках покаранням за скоєні злочини став арешт, у 5 випадках – громадські роботи, у 2 випадках – штраф, та в 11 випадках осіб було звільнено від покарання;
• справ про тяжкі злочини – 12. Із них 2 було скоєно особами від 14 до 16 років, 10 – особами від 16 до 18 років, 7 – було скоєно учнями школи, ліцею, коледжу, 6 – групою осіб. В 1 випадку особі було призначено арешт, у 2 випадках – громадські роботи, в 1 випадку – штраф, та у 8 випадках – осіб було звільнено від покарання.